Iсторiя

В 2005 році фірмі "Львіввікнопласт плюс" (Art Studio Lwp) була задіяна в реставраціїї вітражних конструкцій церкви Святого Андрія (пл. Соборна).

В СВІТІ

Вітраж ("vitrage") – французький термін, походить від латинського "vitrum" - скло. Це орнаментальна чи сюжетна картина зі скла або інших прозорих матеріалів, якою прикрашають вікна, двері, ширми і т. ін.

Вчені дотепер сперечаються про час і місце винайдення скла. Це був або Єгипет, або Месопотамія десь близько 4 тисяч років тому. Якийсь геній випадково чи навмисне змішав пісок, попіл і соду, і з цієї чудосуміші вийшло скло, яким від того часу і дотепер користається і тішиться весь світ.

Походження вітражу також достеменно невідоме. Вже в Давньому Єгипті і Візантії вікна прикрашали невеличкими кольоровими скельцями. У Давньому Римі у вікна вставляли напівпрозорі алебастр і селеніт, які робили інтер`єр загадковим. Але створювати з кольорового та розписаного скла монументальні композиції і прикрашати ними вікна стали тільки за доби середньовіччя.

Цетральною деталлю середньовічної архітектури стає ВІКНО, і не просто вікно – а вікно ВІТРАЖНЕ. Саме вітраж втілив ідею Божого світла, яке відкривається віруючим в храмі. Отож вікна середньовічних християнських храмів перетворилися на сторінки Біблії, які міг прочитати кожний неписьменний. Готика стала зоряним часом мистецтва вітражу.

Пізніше, за часів Ренессансу, вітраж стали застосовувати і в світських спорудах, в першу чергу в палацах магнатів і будинках заможних городян. Жоден архітектурний стиль не оминув мистецтва вітражу, але у ХVІІ і ХVІІІ століттях він існував в архітектурі на "третіх ролях". У другій половині ХІХ століття мода на вітраж поступово відроджується, спочатку в сакральній архітектурі, а з початком ХХ століття – в світській. Властиві вітражу прозорість, полиск і розкіш дорогоцінного каміння ідеально відповідало претензіям нового стилю "сецессії" на неперевершену вишуканість. Візиткою нових можливостей вітражу в інтер`єрі стала діяльність американської фірми "Тіффані". Запаморочливо красиві світильники і вази з казкового різнокольорового скла в металевому павутинні здобули всесвітню популярність. Перша світова війна поставила крапку на вишуканому декорі інтер`єрів, а після неї на довший час в світі запанувала мода на аскетичну конструкцію. Сьогодні мода на розкіш повернулася. А з нею – мода на вітраж.

В УКРАЇНІ

В Україну європейське мистецтво вітражу прийшло разом з культурою католицької Європи. Тому більша частина автентичних історичних вітражів розташована на Західній Україні, яка довший час перебувала у складі європейських держав – Речі Посполитої і Австро-Угорської імперії. Вже 1259 року запис в Галицько-Волинському літописі розповідає, що король Данило Галицький збудував в Хелмі (Холмі) церкву Святого Іоанна Златовуста і прикрасив її вікна "склом римським", тобто вітражем.

У ЛЬВОВІ

Архівні записи свідчать, що 1481 року в римо-католицькому соборі біля площі Ринок, який був закладений королем Яном Казимиром близько 1370 року, встановили вітражі ("vitra variacolori"). У 1634 році вітражами із зображеннями міських гербів був прикрашений зал засідань львівської ратуші. На жаль, жоден з тих вітражів не зберігся.

Найстаріші вцілілі львівські вітражі були створені у ХІХ столітті, найстаріший з них – 1844 року – був виготовлений у вітражній майстерні Мюнхена на замовлення графині Дзєдушицької для каплиці Св. Вінцента львівського костелу отців домініканців. Збереглись автентичні вітражі теж мюнхенської роботи львівського костелу францисканок (тепер церква Іоанна Златовуста при духовній семінарії по вул. Лисенка). Там же, у Мюнхені, було виготовлено монументальний вітражний ансамбль для львівського римо-католицького кафедрального собору за картонами видатних польських художників.

Картони Ю. Мегоффера для цього костелу у 1895 році отримали першу премію на міжнародному конкурсі у Фрібурзі (Швейцарія). 1861 року в Інсбруці була заснована ще одна вітражна майстерня, яка швидко стала конкурентом Мюнхену – "Тірольська майстерня малярства на склі і мозаїки" ("Tiroler Glasmalerei und Mozaik Anstalt"). Протягом тридцяти років тут було виготовлено близько 10 000 вітражів для країн Європи. У Львові вітражі її роботи можна побачити у костелі Марії Сніжної, у каплицях римо-католицького кафедрального собору, костелі ієзуїтів, в Преображенській церкві, православній церкві Св. Георгія та інших.

На порубіжжі ХІХ і ХХ століть вітраж стає домінантою громадських споруд. У Львові збереглося кілька десятків прекрасних вітражних ансамблів в інтер`єрах колишніх банків, готелів, казино, навчальних закладів, ресторанів, кав`ярень і громадських організацій, з яких найбільш монументальні – ансамбль колишнього Галицького банку (тепер Музей етнографії і художнього промислу по проспекту Свободи) і колишньої Торгово-Промислової палати (тепер – обласна прокуратура по проспекту Т. Шевченка).

З’являються у Львові і власні вітражні майстерні: "Перша львівська фабрика вітражів Леона Аппеля", майстерні Шапіри, Шпрінгманна, Штаубера, Віллєра, Бієрбаха, Фортера. Вони працювали не тільки в техніці класичного вітражу, але й виготовляли псевдовітраж, матування, травлення, поліхромний і монохромний розпис по склу, а також композиції з кольорового скла і граненого кришталю. Масовим попитом користувався раппортний вітраж, який набирався сіткою скляних модулів.

Тогочасний діапазон вітражних композицій – дуже різноманітний: камерні вітражні композиції для помешкань і сходових кліток, вхідних і балконних дверей, стель-плафонів, віконні вітражі, які імітували гардіни. Справжній шедевр, який не має аналогів не тільки у Львові, але й в Україні – вітраж 11 (одинадцять!) метрів завдовжки для сходової клітки житлового будинку по вул. Герцена, 6 (на жаль, сьогодні зберігся тільки фрагментарно).

Окрема сторінка історії львівського втіражу – ансамбль для Успенської церкви по вул. Руській, створений за проектом видатного українського художника Петра Холодного 1928 року на теми ключових моментів української історії.

Сьогодні, коли світовий дизайн зробив ставку на фактуру, пластичність і колір, скло – фаворит інтер’єру. Вітраж за таких умов: вікно, двері, ширма, плафон, світильник, сходи, стіл, стілець, шафа, скульптура, та що завгодно – ідеальний акцент як для "ретро", так і для "техно" інтер’єра.